• Ющенко Віктор
• Янукович Віктор
• Тимошенко Юлія
• Литвин Володимир
• Мороз Олександр

Юлія Тимошенко

Народилася 27 листопада 1960 року в місті Дніпропетровськ.

Віце-прем’єр міністр з питань паливно-енергетичного комплексу з 30 грудня 1999 року до 19 січня 2001 року.

Прем’єр-міністр України з 4 лютого 2005 року до 8 вересня 2005 року.

Біографія

• 1960 Юлія Тимошенко народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську.
• 1979 Вступила на економічний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю економіст-кібернетик. Під час навчання, у 1979 році, вийшла заміж за Олександра Тимошенка, а у 1980 році народила доньку Євгенію.
• 1984 Юлія Тимошенко закінчила університет з відзнакою і за розподілом почала трудову діяльність у 1984 інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі.
• 1989-1991 комерційний директор молодіжного центру "Термінал"
• 1991 разом с чоловіком заснувала "Корпорацію Український Бензин" (КУБ; була комерційним, згодом ґенеральним директором), яка з часом перетворилась на промислово-фінансову корпорацію "Єдині Енергетичні Системи України" (ЄЕСУ)
• 1995-1997 президент корпорації ЄЕСУ. Діяльність компанії ЄЕСУ оцінюється неоднозначно. За версією Ю.В. Тимошенко, під її керівництвом "ЄЕСУ" вирішила складну економічну проблему: у 1995-1996 роках і першому півріччі 1997 року були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві і майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії. Зростаючі успіхи компанії поступово стали перетворюватися в політичний фактор. Тому за вказівкою Кучми корпорацію було зруйновано, а проти її керівників порушили кримінальні справи. З іншого боку, ЄЕСУ були піонером впровадження т.зв. толлінгових схем ухиляння від податків та вилучення обігових коштів підприємств. Фактична монополія, отримана ЄЕСУ на газовому ринку України пов'язується з корупційною співпрацею ЄЕСУ та прем'єр-міністра України П.І.Лазаренка.
• 1996-1998 народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ №229 Кіровоградської області). Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності
• 1998-2000 народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ №99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.
• Грудень 1999 р. - січень 2001 р. - віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики. Перед Тимошенко було поставлено завдання навести порядок в цій сфері. Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу. У 2000 році уряд виплатив населенню додатково 18 млрд. гривень. З них 9 млрд. грн були отримані за рахунок вилучення коштів з тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку.
• Січень 2000 р. - Указом президента України Леоніда Кучми відправлена у відставку. Юлія Тимошенко на Майдані Незалежності (2002)
• 9 лютого 2001 року — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) – громадського об’єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли "Батьківщина", Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, "Собор", Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об’єднує розрізнені опозиційні сили.
• 13 лютого 2001 р. - заарештована за санкцією Ґенеральної прокуратури України за звинуваченням в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу.
• Березень 2001 р. - Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю. Тимошенко.
• 5-7 вересня 2001 р. - під час Економічного форуму у Криниці (Польща) представляла Україну в списку претендентів на звання "Людина року Центрально-Східної Європи" (єдина жінка серед претендентів)
• Березень 2002 р. - на виборах до Верховної Ради України "Блок Юлії Тимошенко" здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію "Блоку Ю.Тимошенко" у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України
• 30 квітня 2002 р. - Києво-Святошинський суд Київської області зняв усі обвинувачення висунуті Генеральною прокуратурою проти Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка.
• Вересень 2002 р. - разом з Морозом, Симоненком очолює акцію "Повстань, Україно", спрямовану на підйом народу на опір режиму Кучми. В рамках акції здійснює тур багатьма містами України.
• 9 квітня 2003 р. - Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним i скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження з усіх кримінальних справ закрито
• У серпні 2004 році Головна військова прокуратура Росії звинувачує Ю.Тимошенко в наданні хабара високопоставленим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на постачання будівельних матеріалів за явно завищеними цінами та оголошує Ю. Тимошенко в міжнародний розшук. На думку ряду експертів ці звинувачення були пов'язані з опозиційністю Ю.Тимошенко до тодішнього українського уряду.
• Вересень 2004 р. - звернулася до суду зі скаргою на дії Генеральної прокуратури.
• 2004 - співзасновник коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, одна з лідерів "помаранчевої революції"
• Січень 2005 р. - призначена виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.
• 4 лютого 2005 р. - Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за - 373 народні депутати, проти - 0). Діяльність на посаді прем'єр-міністра мала неоднозначні оцінки та супроводжувалася швидким падінням темпів зростання ВВП та низкою криз (т.зв. бензинова, м'ясна, валютна, хлібна та ін. кризи).
• У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем’єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.
• 8 вересня 2005 р. — Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко. Одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує нагороду "Людина року Центрально-Східної Європи", яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
• 13 вересня 2005 р. - Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра ЮліюТимошенко в зраді ідеалів Майдану та використанні посади прем’єра задля власних інтересів. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем’єр-міністра, щоб домогтися їх списання. "Багато речей, які робила прем’єр-міністр, відбувалися за лаштунками, і мали на меті вирішення її проблем" – сказав Віктор Ющенко.
• Вересень 2005 р. - невдовзі після відставки з посади прем'єр-міністра Генпрокуратура Російської Федерації зняла з Юлії Тимошенко всі обвинувачення.
• 18 листопада 2005 р. Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Юлії Тимошенко та членів її родини.
• 7 грудня 2005 р. в Києві відбувся міжпартійний з’їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з’їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ ("солідаризм") й оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006 року. На відміну від інших учасників виборів, БЮТ скільки можливо тримає у секреті решту списку, що дозволяє уникати критики за наявність у ньому сумнівних осіб.
• 26 березня 2006 на парламентських вибори до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,27% голосів (5 млн. 648 тис. 345 осіб), отримав більшість у 14 регіонах України. БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів. На думку Юлії Тимошенко, народ України висловив свою довіру демократичним силам – Блоку Юлії Тимошенко, блоку "Наша Україна" та Соціалістичній партії, – і тому саме вони мають формувати коаліцію. Однак з рішенням СПУ про блокування з Партією регіонів та Комуністами, Ю.Тимошенко та БЮТ приймає рішення про перехід до опозиції. Зокрема у ході другого засідання Загальнонаціонального круглого столу Ю.Тимошенко відмовилася підписувати запропонований Президентом України Універсал національної єдності, назвавши його "актом політичної капітуляції "помаранчевого" табору".
• 12 січня 2007 у результаті спільного пакетного голосування з Антикризовою Коаліцією в обмін на Закон про Імеративний мандат та Закон про опозицію фракція Блок Юлії Тимошенко долає Вето Прездента на Закон про Кабмін.
• 28 лютого 2007 - Юлія Тимошенко як лідер опозиції почала свій візит в США. В рамках візиту вона виступила в Центрі стратегічних досліджень в США (Center for Strategic & International Studies), провела зустрічі з екс-держсекретарем Мадлен Олбрайт, віце-президентом США Діком Чейні та радником американського президента з питань нацбезпеки Стівеном Хедлі, держсекретарем США Кондолізою Райс.
• 2 червня 2007 - Юлія Тимошенко подає заяву про виході з фракції. Також склали мандати загалом 168 членів партій БЮТ та НУ. 3 червня 2007 [Олександр Мороз] заявив що буде розглядати їх заяви.

Наукові звання

• Кандидат економічних наук (автор понад 50 наукових праць)

Нагороди й відзнаки

• За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою нагороджена орденом Святої Великомучениці Варвари (1998).
• У вересні 2005 року одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання – нагороду "Людина року Центрально-Східної Європи", яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
• У грудні 2005 р. під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму у Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду – Prix de la Foundation – за "видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів і антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі".